НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ПЕРЕРОБЛЕНУ РІЧ

Анотація

У статті встановлено, що набуття права власності на перероблену річ належить до первинних (первісних) підстав (способів) набуття права власності. За часів Стародавнього Риму було зафіксовано компромісне рішення щодо визначення власника переробленої речі: якщо нову річ можна знову перетворити в матеріал, з якого вона зроблена, то власником буде власник матеріалу, якщо ж ні – право власності на неї належатиме її творцеві – майстру. Автором аргументовано, що особа, яка переробила річ, може набути права власності на нову річ в порядку, визначеному ст. 332 ЦК України, за наявності такого фактичного складу: 1) для переробки речі використано матеріал, який їй не належить на праві власності, тобто чужа річ (матеріал); 2) вартість переробки і створеної нової речі перевищує вартість матеріалу; 3) таке перевищення є істотним; 4) особа, яка переробила річ, має бажання набути право власності на нову річ; 5) особа, яка здійснила переробку речі (матеріалу), є добросовісною. Саме ці чинники мають бути основними при відмежуванні переробки речі та капітального чи поточного ремонту речі, навіть, якщо капітальний ремонт речі призводить до істотних поліпшень речі та істотного збільшення її вартості. Уточнено, що створена нова річ внаслідок переробки матеріалу матиме нове функціональне призначення, а не буде поліпшенням тієї речі, яку переробили, чи її плодами, доходами. У будь-якому разі при переробці речі створюється нова річ, а при поточному чи капітальному ремонті речі відбувається зміна самої речі, нова річ не створюється. Звернено увагу на необхідність більш ретельного врегулювання цивільно-правових відносин щодо набуття (припинення) права власності на об’єкти, які мають вагоме народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України.