ДОБРОВІЛЬНИЙ ПОДІЛ СПІЛЬНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Анотація

У науковій статті досліджено сімейне законодавство України та зарубіжних держав (Австрії, Болгарії, Бельгії, Данії, Франції, Угорщини, Швеції тощо) щодо добровільного поділу спільного майна шляхом укладення договорів. Доведено, що наречені мають право укласти шлюбний договір, який набере чинності із дня укладення шлюбу, яким можуть не тільки бути врегульовані майнові відносини подружжя, але й визначатися правовий режим майна та можливий порядок його поділу, зокрема й після розірвання шлюбу. Аналогічне право є в подружжя, але набере чинності такий договір із дня нотаріального посвідчення. Окрім того, подружжя має право укласти договір про відчуження частки одного з подружжя другому без її виділу, а також домовитися про поділ спільного майна, водночас договір про поділ чи виділ нерухомого майна має бути нотаріально посвідчений. Обґрунтовано, що добровільний порядок поділу спільного майна подружжя має низку переваг порівняно із примусовим, насамперед швидкість поділу майна, відсутність конфлікту між сторонами, можливість відступити від засади рівності часток.Виявлено проблемні аспекти нотаріальної практики посвідчення договорів про поділ спільного майна. Встановлено особливості поділу майна подружжя за законодавством Болгарії, Бельгії, Данії, Франції, Словенії, Швеції, Угорщини.Проаналізовано судову практику в Україні та виявлено, що суди застосовують загальні положення Цивільного кодексу України щодо визнання договорів про поділ спільного майна подружжя недійсними, водночас допускається добровільне інформоване відступлення від принципу рівності часток, тільки в разі фактичного доведення наявності помилок чи зловмисної домовленості договори про поділ майна визнаються недійсними. На основі проведеного аналізу виділено такі групи договорів подружжя щодо майна та його поділу: 1) залежно від суб’єктного складу (договори наречених, договори подружжя та договори колишнього подружжя); 2) залежно від предмета договору (комплексні договори; безпосередньо договори про поділ спільного майна та договори, які можуть мати значення для поділу майна).