ПРИНЦИП «НАЙКРАЩИХ ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ» У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ ПЕРЕГЛЯДУ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ КРІЗЬ ПРИЗМУ РІШЕНЬ ЄСПЛ ПРОТИ УКРАЇНИ В СІМЕЙНИХ СПРАВАХ ТА ПРИ ЇХ ВИКОНАННІ

Анотація

У статті досліджено дотримання принципу «найкращих інтересів дитини» у судовій прак- тиці Верховного Суду в перегляді рішень попередніх інстанцій за виключними обставинами крізь призму рішень Європейського суду з прав людини проти України в сімейних справах і в їх виконанні. Здійснено аналіз національного законодавства та нормативно-правових актів міжнародного характеру. Доведено, що повторний розгляд справи судом як віднов- лення попереднього юридичного стану стягувача, який він мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), є одним із додаткових заходів індивідуального характеру під час виконання рішень Європейського суду з прав людини. На підставі прикладів судової прак- тики Верховного Суду проаналізовано дотримання національними судами принципу «най- кращих інтересів дитини» під час розгляду сімейних справ щодо дитини в контексті рішень Європейського суду з прав людини. Відповідно до зробленого узагальнення можна ствер- джувати, що суди під час вирішення сімейних спорів стосовно дітей акцентують увагу на дотриманні принципу «найкращих інтересів дитини». За визначених обставин справи забез- печення найкращих інтересів дитини повинні мати першочергове значення та, залежно від їхнього характеру та серйозності, можуть переважати над інтересами батьків. Акцентовано увагу на доцільності запровадження спеціалізації суддів під час розгляду даної категорії справ. На підставі цього дослідження запропоновано внести зміни до статті 18 Закону Украї- ни «Про судоустрій і статус суддів» щодо запровадження в місцевих загальних і апеля- ційних судах спеціалізації суддів зі здійснення цивільного судочинства в сімейних справах щодо неповнолітніх. Зроблено висновок, що національні суди повинні постановити рішення в сімейних справах, яке цілком відповідає принципу «найкращих інтересів дитини», оцінив- ши в сукупності обставини справи та баланс всіх елементів, необхідних для захисту дитини, а також щодо доцільності забезпечення розгляду таких справ спеціалізованими суддями.