ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СПОЖИВАЧА ЦИФРОВИХ ПОСЛУГ

Анотація

Стрімка цифровізація суспільних відносин зумовила появу нових моделей економічної взаємодії, у межах яких усе більша частина цивільного обороту є пов’язаною з постачанням цифрового контенту та цифрових послуг. У національній правовій доктрині питання визначення цивільно-правового статусу споживача цифрових послуг досі не було дослідженим. Це зумовлює необхідність системного вивчення категоріального апарату, структури й елементів такого статусу, а також визначення його місця в системі цивільного права України з урахуванням європейських стандартів. Це дозволяє заповнити наявну наукову прогалину й адаптувати підходи цивільного права до реалій цифрової економіки. Проаналізовано доктринальні підходи до поняття «цивільно-правовий статус споживача». Запропоновано розгляд правового статусу споживача цифрових послуг як спеціального комплексного цивільно-правового статусу, що формується на основі загальної правосуб’єктності фізичної особи та конкретизується спеціальними нормами законодавства. Обґрунтовано, що ухвалення спеціального законодавства у сфері цифрового контенту забезпечило системну деталізацію прав і обов’язків споживача та запровадило нові механізми захисту його прав у цифровому середовищі. Зазначено ухвалення оновленого Закону України «Про захист прав споживачів» № 3153–IX від 10 червня 2023 року, який розширює дефініцію споживача (зокрема, осіб, чиє споживання не пов’язане також з незалежною професійною діяльністю чи виконанням службових обов’язків), актуалізує права споживачів. Окремо акцентовано увагу на ухваленні спеціального Закону України «Про цифровий контент та цифрові послуги» № 3321–IX від 10 серпня 2023 року (набрав чинності в березні 2024 року), що імплементує положення Директиви (ЄС) 2019/770. У статті приділено увагу й відповідності національних підходів до визначення поняття «споживач» європейським стандартам.