ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз нормативного регулювання кримінального провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб в Україні, з урахуванням міжнародних зобов’язань держави у сфері боротьби з корупцією, організованою злочинністю та з відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом. Автор розглядає генезу впровадження інституту відповідальності юридичних осіб, починаючи від проєктів Кримінального кодексу 1993–1997 років, через Концепцію реформування кримінальної юстиції 2008 року, Закону України № 1507–VI від 2009 року (який втратив чинність у 2011 році) та Закону № 314–VII 2013 року, яким було запроваджено заходи кримінально-правового характеру (ЗКПХ) за деякі злочини, учинені уповноваженими особами від імені та в інтересах юридичної особи. У контексті мети дослідження обговорюються окремі новації, внесені Законом України № 4111–IX від 4 грудня 2024 року про застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб окремо від кримінального переслідування фізичних осіб за кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 96–3 Кримінального кодексу України (КК). Увага приділяється європейському досвіду правового регулювання порядку притягнення юридичних осіб до відповідальності: моделям кримінальної відповідальності юридичної особи в Литві, Естонії, Грузії; субсидіарній відповідальності у Швейцарії; адміністративній відповідальності в Польщі (за Законом ALCE 2003 року) та Італії (Декрет № 231/2001). Порівняльний аналіз підкреслює адаптацію процедур до національних систем, з акцентом на процесуальні гарантії, представництво та заходи забезпечення кримінального провадження. У контексті українського законодавства аналізуються проблеми невизначеності процесуального статусу юридичної особи та її представника, законодавча неузгодженість у регламентації пов’язаних правових інститутів кримінального та кримінального процесуального законодавства, заборона на укладення угод, недоліки в регулюванні форми та змісту процесуальних рішень тощо. Автор аргументує необхідність розвитку процесуальної форми; закріплення статусу юридичної особи та визначення особливостей провадження в окремій главі Кримінального процесуального кодексу; віднесення представника до сторони захисту із правами, подібними до підозрюваного/обвинуваченого; поширення статусу захисника на адвокатів у всіх провадженнях щодо юридичних осіб. Пропонуються науково обґрунтовані зміни до Кримінального процесуального кодексу (КПК): усунення неузгодженості переліків кримінальних правопорушень; унормування оскарження статусу юридичної особи; виключення можливості початку провадження на стадії судового розгляду без досудового розслідування; доповнення резолютивної частини обвинувального вироку можливістю закриття провадження щодо юридичної особи в разі відсутності підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру; часткове скасування заборони на укладення угод з урахуванням прав потерпілих. Наголошується на перспективних напрямах досліджень, як-от: дії системи загальних засад кримінального провадження щодо юридичних осіб, розширення їхнього змісту (забезпечення права на захист, свободи від самовикриття), моніторинг правопорушень для розширення переліку кримінальних правопорушень у статті 96–3 Кримінального кодексу. Стаття базується на аналізі нормативно-правових актів, даних судової практики (вироків у справах № 766/5921/24 та № 461/2964/24), наукових працях у галузі кримінального та кримінального процесуального права. Висновки спрямовані на підвищення ефективності проваджень щодо юридичних осіб з одночасним забезпечення процесуальних гарантій прав і законних інтересів учасників, залучених до кримінального процесу.